Звісно, програш дитини може викликати шторм емоцій як у неї, так і у батьків. Іноді здається, що найпростіший вихід – це піддатися, задовольнити всі бажання малюка. Однак така стратегія приховує в собі певні ризики.
По-перше, рано чи пізно дитина почне спілкуватися з однолітками, і там вже ніхто не буде підлаштовуватися під її бажання. Діти вчать один одного правилам гри, конкуренції, почерговості. Якщо вдома дитина звикла завжди перемагати, то у дворі вона може зіткнутися з розчаруванням і нерозумінням.
По-друге, якщо дитина “розкусить” маніпуляцію дорослих, то радість від перемоги зникне. Вона зрозуміє, що батьки насправді не грають з нею чесно, і гра перестане бути цікавою.
Але чи означає це, що батькам ніколи не можна поступатися? І чи потрібно завжди грати з дитиною на межі її сил? Давайте розберемося детальніше.
Вибирайте ігри
Звичайно, грати з трирічною дитиною в “Монополію” за всіма правилами буде не дуже цікаво і навіть складно. Адже така гра вимагає досить високого рівня абстрактного мислення, розуміння грошових одиниць та інших складних для малюка понять. Набагато цікавіше і корисніше буде побудувати з кубиків високу вежу – це завдання буде цілком доступним для дитини цього віку і допоможе розвинути дрібну моторику та координацію рухів.
Згідно з теорією розвивального навчання, у кожної дитини є два основних рівні розвитку. Перший – це зона актуального розвитку – це ті навички, які дитина вже освоїла і може використовувати самостійно. Другий – зона найближчого розвитку – це навички, які дитина поки що не може освоїти самостійно, але може зробити це за допомогою дорослого або з невеликою підказкою.
Якщо гра, в яку ви збираєтеся грати з дитиною, знаходиться в зоні її актуального розвитку, то ви можете грати за всіма правилами, без будь-яких спрощень. Наприклад, п’ятирічна дитина цілком може грати в хованки, дотримуючись усіх правил гри. А ось дворічці буде складно довго ховатися, особливо якщо немає великого простору для гри.
Якщо ж гра знаходиться в зоні найближчого розвитку дитини, то вам доведеться трохи їй допомогти. Наприклад, пояснюючи правила більш простими словами, показуючи, як правильно ходити фішкою, або підказуючи правильне рішення в складній ситуації.
Чому важливо враховувати зону найближчого розвитку?
- Зацікавленість дитини: якщо гра занадто складна, дитина швидко втратить інтерес і почне нудьгувати. Якщо ж гра занадто проста, вона не принесе дитині ніякого розвитку.
- Позитивні емоції: коли дитина успішно справляється із завданням, навіть якщо їй потрібна невелика допомога, вона відчуває гордість і впевненість у своїх силах. Це дуже важливо для її самооцінки.
- Розвиток нових навичок: завдяки спільній грі з дорослим, дитина освоює нові знання і навички, які допоможуть їй у подальшому розвитку.
Як визначити, в якій зоні розвитку знаходиться та чи інша гра для вашої дитини?
Спостерігайте за дитиною під час гри. Якщо вона легко справляється з завданням, не потребує вашої допомоги і отримує задоволення від процесу, то гра знаходиться в зоні її актуального розвитку. Якщо ж дитина часто помиляється, просить допомоги або швидко втрачає інтерес, то гра, швидше за все, знаходиться в зоні її найближчого розвитку.
Дайте фору
Звісно, чим молодша дитина, тим менший у неї досвід і фізичні можливості, щоб змагатися з дорослим на рівних. Тому обговорювати ігрові переваги для малюка – це цілком нормально. Навіть у спорті спортсмени змагаються в різних вагових категоріях, щоб забезпечити справедливу конкуренцію.
Щоб гра була цікавою і корисною для обох учасників, варто заздалегідь обговорити, які саме привілеї отримає дитина. І важливо підкреслити, що це не прояв жалості, а навпаки – спосіб зрівняти сили і зробити гру більш захопливою.
Наприклад, якщо ви граєте в шахи з дитиною, то можете відмовитися від використання тури, а дитині дозволити робити додатковий хід за гру. Або, під час гри в хованки, дорослий може рахувати до десяти, а дитина – до п’яти.
Чітко визначені правила допоможуть дитині зрозуміти, що гра – це не змагання, а спільна діяльність, де кожен має свої переваги. Це також сприятиме розвитку у дитини почуття справедливості та розуміння того, що іноді для досягнення рівноваги потрібно змінити правила гри.
Поділяйте почуття від поразки
Так, буває дуже прикро, коли не все йде за планом, навіть якщо ми дуже старалися. Особливо коли мова йде про дітей, які з усією серйозністю ставляться до гри. Іноді здається, що все було зроблено правильно, фору дали, а удача все одно обійшла стороною.
У такі моменти важливо не знецінювати почуття дитини фразами на кшталт “Не переживай, це ж дрібниця”. Адже для неї ця ситуація може бути дуже важливою. Краще показати, що ви розумієте її розчарування. Скажіть: “Я бачу, як ти засмучена, і це цілком нормально. Я теж колись переживав подібні почуття, коли щось не виходило”.
Потім можна пояснити, що поразки – це неминуча частина життя. Вони допомагають нам рости і розвиватися. Коли ми стикаємося з труднощами, то вчимося долати їх, ставити нові цілі і наполегливо йти до них. А ще поразки тренують наше терпіння і вчать нас не опускати руки. Це дуже важливі навички, які знадобляться дитині в майбутньому.
Можна також обговорити разом, що саме не вийшло і чому. Це допоможе дитині зрозуміти свої помилки і в наступний раз діяти більш усвідомлено. І, звичайно, важливо підкреслити, що попереду ще багато можливостей для нових досягнень.
Головне – показати дитині, що ви завжди поруч і готові підтримати її в будь-якій ситуації.
Покажіть приклад
Діти – це маленькі дзеркала, які відображають поведінку дорослих. Якщо в сім’ї прийнято бурхливо реагувати на поразки, ламаючи речі чи використовуючи нецензурну мову, то дитина навчиться виражати свої емоції таким самим чином. І навпаки, якщо дорослі спокійно сприймають невдачі, то і дитина з часом навчиться це робити.
Якщо в родині звинувачують у своїх проблемах інших людей, то дитина перейме цю модель поведінки. Вона буде вважати, що її поразки – це завжди чиясь вина, а не результат її власних дій або обставин. Тому важливо показати дитині, що іноді ми програємо, але це не означає, що хтось зробив щось погано.
Як же навчити дитину правильно реагувати на перемоги та поразки? По-перше, важливо самим дорослим демонструвати здорову модель поведінки. Якщо ви програли в якійсь грі, не драматизуйте ситуацію. Спокійно визнайте свою поразку і похваліть переможця. По-друге, під час гри з дитиною, фокусуйтеся не тільки на результаті, а й на самому процесі. Навіть якщо дитина програла, знайдіть позитивні моменти в її грі. Скажіть їй, що вона старалася, що деякі її дії були дуже вдалими.
Важливо також навчити дитину співпереживати іншим. Навіть якщо вона виграла, потрібно показати їй, що поразка іншого учасника – це привід для підтримки, а не для гордості.
Піддавайтеся через раз
Звичайно, хочеться бачити радісні очі дитини після перемоги. Іноді, щоб підтримати в дитині бажання грати і досягати успіху, можна свідомо програти. Однак, важливо знайти золоту середину. Не варто піддаватися кожного разу, адже це може знецінити саму гру. Краще робити це час від часу, щоб дитина розуміла, що перемога – це результат зусиль, а не випадковість.
Коли ви вирішуєте піддатися, спробуйте зробити це так, щоб дитина відчула, що вона дійсно доклала максимум зусиль для перемоги. Це допоможе їй розвивати в собі такі якості, як наполегливість і працьовитість.
Не бійтеся дозволити дитині розвиватися своїм темпом. Якщо вона починає придумувати нові правила або шукати лазівки, щоб перемогти, не поспішайте її зупиняти. Це свідчить про те, що її уява працює активно, і вона намагається знайти нестандартні рішення. Така поведінка стимулює розвиток творчого мислення.
Коли піддаватися не можна дитині?
Звичайно, є ситуації, коли піддаватися не варто. Наприклад, коли гра переростає в сімейну традицію і стає символом чогось більшого. Біг наввипередки між татом і сином у день народження тата – це якраз такий випадок. Це не просто гра, а своєрідний ритуал, який відзначає зростання і розвиток сина. Перемога сина в такому змаганні стане для обох знаковою подією, яка запам’ятається на все життя. Тут піддаватися було б недоречно, адже це знецінило б сам сенс змагання.
Гра, будь то спортивна чи інтелектуальна, дає дітям безцінний досвід. Вони вчаться дотримуватися правил, долати труднощі, відчувати радість перемоги і розчарування від поразки. Саме через гру діти пізнають світ, розвивають свої навички і формують характер.
Дорослим важливо розуміти, що діти мають право на різноманітний досвід. Іноді їм потрібно дозволити програвати, щоб вони могли навчитися приймати поразки і рухатися далі. Але в той же час, важливо підтримувати в них бажання перемагати і досягати своїх цілей.
