Діти не скажуть вам, що переживають. Вони кажуть: «У мене болить живіт»

Діти не скажуть вам, що переживають. Вони кажуть: «У мене болить живіт»

Дорослішаючи, діти відчувають безліч емоцій. Вони знають, що всі почуття різні й часом навіть погані, але їм не вистачає досвіду, щоб зрозуміти, з чим саме вони мають справу. Діти просто говорять батькам, що щось не так, навіть коли не впевнені, що саме.

Нехай діти і бачать світ по-іншому, не варто намагатися виховати в них іншу думку або погляди на ситуацію, що склалася. Почуття дитини постійно змінюються, а процес дорослішання викликає у неї спантеличення. Тому робити з боку якісь певні висновки про стан її здоров’я було б неправильно. Діти повинні самі говорити батькам про свої симптоми, чекаючи від них мудрої поради і допомоги.

До недавніх пір більшість дорослих взагалі нічого не знали про існування психічних розладів у дітей крім СДУГ та інших пересічних проблемах поведінки. Навіть будучи дорослими, ми все одно не сприймаємо тривожні стани настільки серйозно, наскільки мали б.

Більшість людей схильні вважати, що тривожність – це всього лише звичайний прояв страху. Але в реальності вона не обмежується страхом і часом може приводити до виснаження.

Яка дитина не стикається з ситуацією, коли їй хочеться сховатися за спиною батьків, тому що на вулиці темно або тому що вона почула гучний звук? Такі моменти викликають у дітей страх, але це не повинно викликати у батьків приводів для занепокоєння. Але іноді у малюків розвивається тривожний розлад, що впливає на їхні стосунки, освіту і загальну якість життя.

Згідно з дослідженнями, як мінімум 1 з 8 сучасних дітей страждає від тривожного розладу. Якщо на це не звертати уваги, він може перерости в більш складну форму, перешкоджаючи можливості дитини ладити з однолітками, викликаючи безсоння і навіть провокуючи залежність від шкідливих речовин.

На жаль, проігнорований тривожний розлад може породити у дитини почуття нікчемності, а воно – привести до неуспішності в школі, заважаючи повній реалізації її потенціалу. Ще один наслідок бездіяльності батьків – поява депресії. Але як можна запобігти настільки трагічному сценарію?

Навчіться помічати крик вашої дитини про допомогу. Іноді її тривожність проявляється абсолютно несподіваним чином. Так, уважно стежте за наявністю наступних симптомів:

  • Постійні болі в животі в стресових ситуаціях,
  • Хвилювання,
  • Неспокійна поведінка,
  • Уникання людей і ситуацій при найменшому натяку на стрес,
  • Сльози при виникненні проблем,
  • Проблеми з рішенням труднощів,
  • Крайній перфекціонізм,
  • Неадекватний механізм адаптації або членоушкодження (дитина кусає, дряпає, щипає себе або рве на собі волосся).

Якщо ви бачите, що дитина перебуває в постійному стресі, і це позначається на її щоденному житті, радимо звернутися за допомогою до фахівця. Рання діагностика підвищує ймовірність позитивного ефекту від психологічної допомоги без подальшого медичного втручання.

Але найголовніше – прислухайтеся до своїх дітей (в межах розумного, звичайно). Використовуйте свої знання, стежте за нормальною поведінкою дитини і за її звичками. Настільки прості дії з боку батьків насправді здатні допомогти подолати дитині будь-які труднощі на світі.

Джерело