ПРО ЩО НЕ ТРЕБА ПОСТІЙНО ЗАПИТУВАТИ ДИТИНУ

ПРО ЩО НЕ ТРЕБА ПОСТІЙНО ЗАПИТУВАТИ ДИТИНУ

Все в точку! Крутий матеріал!

Лідером батьківських питань, коли вони забирають дитину з дитячого садка, є питання «Як ти сьогодні поїв?»

Питання часто задається з тривогою в голосі в присутності дитини, яка в цей момент на думку деяких батьків повинна відчути провину або гордість в залежності від того, з’їла вона сьогодні суп, котлету і кашу … Відповідати мені в таких випадках хотілося цитатами відомого доктора Комаровського: «Дитина краще знає, коли і скільки їй треба їсти» і «Єдині «ліки», які в 100% випадках вирішують проблему вибіркового апетиту, – це почуття голоду».

Не питайте: «Що ти сьогодні їв?». Запитайте: «Що було найцікавіше?»

Так само дуже рекомендую відмовитися від регулярного питання: «Тебе сьогодні ніхто не ображав?» Саме питання вже містить посилання дитині, що навколишнє середовище дитячого садка вороже і потрібно очікувати, що в будь-який момент можуть образити. Дитина напружується, дитина акцентує свою увагу на «образливих» діях одногрупників, може навіть почати провокувати своєю поведінкою інших дітей, щоб ті її «образили» і було про що розповісти мамі. Адже вона, як завжди, ввечері запитає: «Тебе не кривдили?»

Запитайте краще: «З ким ти сьогодні грався?»

Лідер батьківських питань, адресованих школяреві: «Що ти сьогодні отримав?» Очікувана відповідь – перерахування кількості п’ятірок, четвірок, трійок або двійок. Сумно, якщо на цьому діалог закінчиться. Формальний підхід.

Крім оцінок, дитина отримує досвід, емоції, враження, посмішки, синці та гулі … Запитайте крім цього: «Чого ти навчився? Що нового дізнався? Що було найцікавішим? Що найважчим? » І моє улюблене питання: «А якби прожити день заново, що б ти поміняв?» Так ви не тільки отримаєте більше інформації про дитину, але і навчите її аналізувати свої помилки, підводити підсумки.

Ще приклад не самого вдалого питання: «Як успіхи?» Це нешкідливе питання мене саму в дитинстві дуже дратувало. Тому що успішним був не кожен день, а питання породжувало відчуття, що я повинна бути щодня з успіхами … І ще негативний момент: у мене сформувалося внутрішнє переконання, що ділитися можна тільки успіхами. Це зараз я розумію, що ділитися можна і потрібно не тільки досягненнями, а й труднощами, і розчаруваннями. (Але для цього мені знадобилися роки навчання психології і досвід особистої психотерапії)

Анна Бикова, психолог, мама двох дітей

Джерело