Ось чому так важливо постійно говорити слова підтримки своїм дітям

Ось чому так важливо постійно говорити слова підтримки своїм дітям

Я йому кажу, кажу, кажу…

***

Знову загубив рукавичку? Таке з кожним буває.

Неправильно записав домашку до щоденника? Так, я теж забувала.

Друг некрасиво жартував у компанії однокласників? Зі мною таке теж траплялося.

Я помилялася так само, як ти помиляєшся зараз.

Я плакала над тими самими речами, які завдають біль тобі.

Я соромилася того самого, чого соромишся зараз ти.

Я говорю все це сотні. Або ні, навіть тисячі разів.

Я не знаю, чи він це запам’ятовує.

Результат, у який вкладаюся, відкладено у часі.

Чорт, як складно себе постійно мотивувати!

Іноді так хочеться зірватися та закричати.

Або руки опускаються. Хандра і здається, що все дарма.

А потім син розповідає, що у нього не вийшла справа, яку він задумував.

І додає: «А я подумав: ну що ж, усі помиляються.

Наступного разу спробую по-іншому»

Бінґо! У цей момент я тріумфую.

Він спіткнувся і впав. Мене не було поряд, але я була разом із ним.

Мій голос його підтримав, спрямував, дав опору.

І мене це нескінченно радує. Ось навіть слів не вистачає.

Серце одночасно стискається та розширюється.

І в очах щось щипається.

Адже прямо тут і зараз відбувається чаклунство.

Мій голос із зовнішнього стає внутрішнім.

Теплий, підтримуючий, лагідний.

Син буде ще мільйон раз спотикатися і падати.

Але йому є на що опертися. І тут, тепер, це дає мені сили.

Щоб знову говорити, говорити, говорити…

Валерія Градобоїва

Джерело