Як зрозуміти, що у вас в стосунках з дитиною все добре?». Ну що ж, відповідаємо:
Перше. Дитина вам довіряє. Вона почувається спокійно, коли спілкується з вами, їй не потрібно брехати і щось вигадувати, щоб мама не випила отрути, а тато не хапався за серце. При виникненні труднощів вона йде до вас і не боїться.
Друге. Дитина почувається прийнятою. Це означає, що, якщо батьки — холерики, і у них все в руках горить, вони не засіпують свою дитину-флегматика, що така від природи і не зобов’язана бути іншою. Дитина може мати устремління, яких батьки не розуміють (стати художником, а не юристом), але при цьому її вибір не засуджується, а будь-яке її рішення в сім’ї підтримується.
Третє. Вам в принципі є, про що поговорити. У вас є хоч якісь спільні інтереси. Це не означає, що ви змушуєте дитину готувати вечерю і в цей час перекидаєтесь діалогами про чищення картоплі. Це означає, що ви час від часу ходите в кіно і можете обговорити фільм, вечеряєте в кафе і розмовляєте «за життя», без моралей, а як людина з людиною.
Четверте. Ви як батько чи мати розумієте, що виховувати і перероблювати — це абсолютно різні речі. Ви визнаєте за дитиною право бути не схожою на вас. Слухати музику, яка їй подобається, носити речі, які вона обирає сама, захоплюватися тим, що цікаво їй, а не вам. Ви не намагаєтеся її до чогось «підштовхнути», якщо їй це зовсім не цікаво. І вважаєте дітей не «пластиліном, з якого треба щось ліпити», а самостійними і незалежними особистостями.
Ну і останнє, п’яте. Ви дитину любите і постійно їй про це нагадуєте. Хвалите, обіймаєте, підтримуєте, проявляєте до неї тепло.
Перевірте свої відносини з дітьми. З чим ви справляєтеся, а над чим ще треба попрацювати? Так, я розумію, що діти іноді дратують і виводять з себе, як і всі живі люди, що нас оточують. Але це точно не привід застосовувати вербальне або фізичне насильство.
