Неможливо розпестити дитину, зіпсувати її, приділяючи їй занадто багато уваги…

Неможливо розпестити дитину, зіпсувати її, приділяючи їй занадто багато уваги…

Якщо хтось вам колись скаже про те, що часте носіння дитини на руках, груди на вимогу або спільний сон можуть зіпсувати дитину, покажіть йому цю прекрасну цитату з книги К. Гонсалеса “Подарунок на все життя”

Неможливо розпестити дитину, зіпсувати її, приділяючи їй занадто багато уваги. Псують дітей зовсім по-іншому. Їх псують, коли б’ють, ображають, глузують з них і ігнорують плач. Навпаки, звертаючи на дитину увагу, носячи її на руках , пестячи, втішаючи, розмовляючи з нею, цілуючи її, посміхаючись їй, ми виховуємо дитину добре і дуже правильно.

Не існує жодного психічного захворювання, що походить від надлишку носіння на руках, ніжності та ласки. Ніхто не опинився у в’язниці чи психіатричній лікарні через те, що батьки надто багато носили його на руках, надто часто співали йому пісеньки чи дозволяли спати разом із ним. А ось опинитися у в’язниці чи психіатричній лікарні внаслідок того, що батьків у житті людини не було, або ж вони знущалися з неї, покинули її чи зневажали, – таке буває.

Тим не менш, наше суспільство постійно дбає про попередження цієї існуючої виключно у фантазіях психічної хвороби – хронічної дитячої розпещеності. Ви тільки спробуйте згадати або порівняти: скільки людей нагадали вам з тих пір, як ви завагітніли, про необхідність убезпечити розетки, прибрати в надійне місце токсичні хімікати, придбати автокрісло? А скільки попередили або говорили вам вже після народження дитини, щоб ви не брали її раз у раз на руки, а також щоб не надумали класти її у власне ліжко, а то ще звикне?