Дитячі вірші про кошенят від українських авторів

Дитячі вірші про кошенят від українських авторів

Представляємо підбірку веселих, цікавих, пізнавальних віршиків для найменших діток.

СМІЛИВЕ КОШЕНЯ

В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.

І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я — хрущ. А вас як звати?

Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «няв»,
Втекло чимдуж до мами.

Анатолій Костецький

***

КІТ

Кіт — ледащо й боягуз,
цілий день мурчить під вус,
що він тигрові рідня…

Хай хтось вірить,
та не я!..

Володимир Підпалий

***

ПІДКІВКИ

В маленької киці
м’які топтаниці,
гостренькі дряпки —
з підківками лапки…

Володимир Підпалий

***

Іде кіт через лід

Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Коли чує він: зима
Його біла підзива.

— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?

— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.

І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!

Микола Вінграновський

***

Мак і Кіт

Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.

Чорні вуса котячі
У старого кота.
Чорні вуса ледачі
Кіт наставив і став.

Він дивився і кліпав,
Чорний вус вів отак:
Як це так — серед літа
Червоніє тут мак?

Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.

Микола Вінграновський

***

Котик, котик, золотий животик

Котик, котик,
золотий животик,
а хвостик залізний —
не ходи нам пізно!

Не буди ще з ночі
нам медвяні очі,
медом, соне, ти
очі нам масти.

Будемо ми спати,
а мати співати.
І ти, наш коточку,
задрімай в куточку.

Микола Вінграновський

***

Хитрий Мурко

Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.

Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?

Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.

Галина Мирослава

***

НАШ ВОРКОТИК

Наш Воркотик не гуляє
Ниточки снує-мотає.
Як змотає на клубок,
Вшиє Галі фартушок.

Олена Журлива

***

Я не хочу так, як всі!

Все цікаво для малят!
П’ять кумедних котенят – 
Дві сестри і три брати 
Пізнають нові світи!
Їжачка побачив Рудик,
З ним тепер дружити буде.
Та чому така шорстка
Сіра шубка в їжака?
Вліз на гілку котик  Білий,
Непосида пустотливий. 
–  Няв! Синички! Скільки? Шість!,
Кіт пташок очима їсть.
–  Височенько! Не дістати!
До кота озвався дятел:
–  Гей, нахабо на гілляці,
Буде тобі купці-ляпці,
Як впадеш у нашу річку…
Йди гуляти на травичку,
Чи біжи на камінці,
Як Кицюня. Будь, як всі!
Спить у кошику Чорнушка,
Не нявчи її під вушка.
Подивись, твій брат Смугастий,
Теж почав пташину пасти!
– О, в травиці горобці…
Я не  хочу так, як всі!

Наталя Карпенко

***

ЗАЙЧИК І КОТИК

Зайчик котика зустрів
І на задні лапки сів:
– Ой, які ж ми схожі,
Милі та пригожі.

Котик крикнув: – Ні! Ні! Ні!
Ми у схожому вбранні,
Сірі та пухнасті,
Однієї масті.

Ми однакові на зріст,
Та у мене довгій хвіст.
А у тебе  вуха
Замість  капелюха.

Зайчик мовив: – Ну то й що,
Це дрібниця, це ніщо.
Ми з тобою схожі,
Милі та пригожі.

Котик муркнув: – Няв, няв, няв!
Котик зайця обійняв. 
Тішився вухатий,
Тішився хвостатий.

Наталя Карпенко

***

ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ ТА РУДУ КІШКУ

Є в нас дiвчинка Маринка,
Зовсiм крихiтна дитинка.
I сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка,
I руда вусата киця —
На малюнок подивiться!
Ось Маринка спить у лiжку,
А круг лiжка бродить кiшка.

Кiшка спинку
Вигинає,
На Маринку
Поглядає.
— Ой, як добре у колисцi!
А менi немає мiсця…
Я не хочу спать сама,
В мене й лiжечка нема.
Я пiшла б собi в комiрку,
Тiльки мишачi там нiрки,
Мишенята
Там стрибають,
Кицi спати
Заважають.

Я заснула б на вiкнi —
Буде холодно менi.
Я заснула б у кутку,
У кутку на килимку,
Тiльки там сидить Жучок,
Не пускає у куток.
Ой, як добре у колисцi!
Може, й кицi буде мiсце?
Наша кiшка — в лiжко скiк!
До Мариночки пiд бiк,
Вмить згорнулася в клубочок
I тихесенько вуркоче.

Тут прибiгла Галочка,
Галочка-стрибалочка.
Подивилась — от бiда!
Спить у лiжечку руда.
— Ах ти ж, киця, наша киця!
Так робити не годиться,
Бо Мариночка мала
Налякатися могла!..
А Мариночка прокинулась,
Побачила кiшку — i смiється!

Наталя Забіла

КИЦЯ МУРКА

Киця Мурка 
Все муркоче. 
На подушці 
Спати хоче.

Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухленька!

Підклади 
Під вушко, 
Буде, як Подушка!

Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.

Ти, як ляжеш
Спати,
Можеш їх
Прим’яти!

Ганна Чубач

***

НІЖНИЙ КОТИК

Лютує біла завірюха, 
Кружляє. 
Вітер холодить. 
В кота позамерзали вуха, 
Сидить під деревом, тремтить. 

Мурка угледіла Іннуся. 
До хати принесла кота. 
Ласкаво погляда матуся: 
«Сердечна доня вироста!»

Наталя Любиченко

***

ХТО ПЕРШИЙ?

Прийшов котик 
З вулиці. 
До матусі 
Тулиться… 
Змерз!
Ліг наш Пушик 
На канапу. 
Гріє мордочкою 
Лапи. 
Змерз.
Чуєш котик:
— Няв, няв, няв
—  Хто б його
На руки взяв
—  Я.
—  І я, —
Сказав Ілля.

Варвара Гринько

***

КОТИК ТИХО ВОРКОТИТЬ

Вечір. Зорі. Повна тиша.
Онуча дідусь колише. 
Котик тихо воркотить, 
Бо в колисці хлопчик спить
Спи, внучатку, моя мріє, 
Дідусева ти надія. 

Спи, Юрасю, засинай, 
Мою пісню наслухай.
Одцвіла рясна калина, 
Достига в саду малина. 

Сон маляті не пусте, 
В сні маляточко росте.
Спи, внучатку, моя мріє, 
Дідусева ти надія. Спи. 
Не бійся в сні літать, 
Швидше будеш виростать.

Варвара Гринько

***

КОТИК

Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, –
Гарний Мурчик
мій маленький.

Марійка Підгірянка

***

КИЦЯ-МИЦЯ З КОЛОМИЇ

Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! –
Поспішала Киця дуже.

Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.

Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату…

– Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете – те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!

– Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї –
І торбини не зашиє?!

Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.

Марійка Підгірянка

***

СМІХОТА

Кіт пита у кота:
— Що таке сміхота? —
Кіт коту повіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!

Анатолій Камінчук

***

КИТ І КІТ

Риба кит живе у морі.
Кіт у хаті та в коморі.
Кит у морі спить вночі.
Кіт ночує на печі.

Анатолій Камінчук

Джерело