Ідея про те, що незнайомці небезпечні для дітей насправді надто перебільшена. Батькам важливо навчити дітей розпізнавати підозрілу поведінку незалежно від того, знайома людина перед ними чи ні. Автор книги про захист дітей від сексуального насильства Елізабет Джеглік дає поради батькам, як уберегти своїх дітей від неприємностей.
«Більшість чекають на небезпеку від незнайомців, але проблема, як правило, не в них», – говорить доктор філософії, аспірант Нью-Йоркського університету психології та автор книги «Захист вашої дитини від сексуального насильства» Елізабет Джеглік.
Більшість випадків сексуального насильства скоюються не незнайомцями, а членами сім’ї чи іншими, більшість дітей не викрадають, а вони втікають самі. Батьки повинні комплексно підходити до питання захисту дітей та вчити їх розпізнавати небезпеку у будь-якій ситуації. Уникати спілкування з незнайомцями недостатньо для безпеки дитини.
«Найважливіша річ, яку батьки мають знати, – це те, що 93% сексуальних злочинів проти дітей скоюють люди, знайомі дитині – члени сім’ї, друзі, вчителі та тренери. Ми орієнтуємося не на тих людей, розповідаючи дітям про правила безпеки. Нам краще навчати дітей згоди і що ніхто не повинен чіпати їх без дозволу», – пояснює Елізабет Джеглік.
6 правил безпеки для дітей
- Не сідати в машину до незнайомців. У дорослого не може бути жодних справ, які слід обговорювати з дитиною в машині.
- Людина, яка може образити дитину, виглядає так само, як усі. Третину правопорушень проти дітей скоюють неповнолітні. 10% – жінки.
- “Незнайомці небезпечні” – цього недостатньо. 93% випадків насильства скоюються людьми, з якими діти знайомі.
- Згода – ключовий момент. Діти повинні розуміти, що вони контролюють, хто може і хто не може до них торкатися, і вони повинні йти, якщо ситуація виходить з-під контролю.
- Промовляйте ці ситуації. Дитина має практикуватися говорити «ні» і повідомляти дорослих, коли хтось чіпає її без згоди.
- Поважати їхнє право не обійматися. Дитина має право сказати, що їй не подобається, коли її лоскочуть або коли тітка Маша хоче її обійняти без згоди.
Програвання сценарію відмови щодня дає дітям можливість практикуватись у самозахисті. Реакція на будь-яку «неправильну» поведінку дорослої дитини має бути однаковою – піти і сказати батькам. Незалежно від того, хто цей «неправильний» дорослий – сусід, поліцейський, учитель чи батько.
Батьки повинні переконатися, що вони повністю підтримують право дитини на згоду. Коли дитину соромлять за те, що вона не хоче цілувати далекого родича, це може викликати змішані почуття і збивати з пантелику.
«Потрібно дати зрозуміти дітям, що вони не повинні соромитися, якщо з ними щось сталося. Вони мають знати, що в будь-якій ситуації можуть звернутися до батьків і їх підтримають», – наголошує Джеглік.
