Страхи та фобії можуть виникати у будь-якому віці, але саме в дитячій психології є поняття природних страхів — тих, що виникають у більшості дітей на тому чи іншому етапі розвитку та є закономірним наслідком дорослішання. Однак у підході батьків до таких страхів можливі крайнощі: хтось мчить до психотерапевта через те, що малюк боїться темряви, а хтось у подібній ситуації відмахується від «дурниць» і щільно замикає на ніч двері до дитячої.
Чого чекати від дитячих страхів, як допомогти дитині з ними впоратися і чи потрібно звертатися за допомогою до фахівців?
Від народження до 1 року
Страх різких звуків/спалахів/рухів. Не вимагає особливих дій з боку батьків, просто постарайтеся уникати будь-якої різкості. Дитина, яка спокійно спить під гудіння пилососа і шум будівництва під вікном, може злякатися простого раптового чхання. Для зниження загальної тривожності якнайчастіше використовуйте контакт «шкіра до шкіри».
Страх втрати матері. Минеться, коли малюк почне усвідомлювати себе як окрему особистість, а не частину мами. Крім того, він набуде понять «на час» та «в іншому місці», тоді як зараз догляд мами — це «назавжди» та «невідомість». Пережити цей період допоможе, наприклад, радіоняня, завдяки якій малюк зможе чути ваш голос.
Страх незнайомця. У другому півріччі життя дитина починає розрізняти поняття «свій» та «чужий». Деякі діти реагують на чужих дуже різко: лякаються, плачуть, відмовляються спілкуватися. Не наполягайте – двоюрідна тітка переживе, що малюк не пішов до неї на ручки, а віддавши його силоміць, ви ризикуєте посилити цей страх.
Від 1 до 3 років
Побоювання нововведень. Дитина ще занадто мала, щоб розуміти, що зміни — це нормально. Для неї будь-які зміни – аварія світоустрою. І так співпало, що саме на цей період припадає зазвичай серйозне відділення від батьків — дитячий садок чи няня. Розмовляйте з малюком про майбутні зміни, придумайте ваші особисті ритуали, які залишатимуться незмінними за будь-яких умов. У жодному разі не порушуйте даних дитині обіцянок – їй потрібні точки стабільності.
Страх темряви. Причиною виникнення стають зазвичай необдумані слова та вчинки дорослих. Допомогти впоратися з ним». Можна вигадати цікаві заняття в темряві: театр тіней, перегляд слайдів, ігри зі світловим столом.
Боязнь тварин. Причина виникнення – неприємний досвід спілкування з твариною або страшилки, розказані дорослими («Не чіпай – вкусить!»). Навчаючи малюка спілкування з тваринами, не плутайте страх і обережність — виховувати слід саме друге. Якщо страх вже виник, дійте м’яко: вибирайте мультики, книжки, в яких страшний звір зовсім і не страшний. При нагоді потоваришуйте з одним із представників лякаючого вигляду (тільки не наполягайте «погладити собачку», якщо дитина боїться, — усьому свій час).
Від 4 до 7 років
Страх перед монстрами. Привиди, вампіри – дитина не здатна розділити емоцію та об’єкт, що її викликає. Іншими словами, якщо її злякав персонаж жахів, страх реальний, а значить, і монстр теж реальний. Не допускайте безконтрольного перегляду відеороликів дитиною. Якщо страх вже з’явився, разом знайдіть слабкі місця у монстра та «озбройте» проти нього дитину.
Страх болю. Зрозуміло, реагує на біль і новонароджений, але боятися болю до того, як його заподіяли, це властивість зрілої психіки. Більш конкретизована версія – страх лікарів. Ніколи не брешіть дитині про біль — не треба говорити, що буде зовсім не боляче, ведучи малюка на щеплення. Скажіть чесно, що доведеться трохи потерпіти, все пройде швидко.
Страх смерті. У старшому дошкільному віці до малюка зазвичай приходить усвідомлення незворотності смерті. Супроводжується воно, як правило, страхом втратити рідних (про свою смерть людина замислиться набагато пізніше). Поговоріть із дитиною, вислухайте. Поясніть, що люди помирають, проживши довге життя, і у вас ще багато часу. Якщо малюк заявить, що придумає «ліки від смерті», підтримайте цю ідею, вона допоможе йому примиритися з лякаючим фактом.
Від 8 до 11 років
Страх не відповідати очікуванням. Для молодшого школяра актуальні питання соціалізації та пов’язаний із ними страх не відповідати очікуванням оточуючих: батьків, вчителів, ровесників. Постарайтеся частіше розмовляти з ним про індивідуальність, цінність кожної окремої особистості, справжню дружбу. Будьте послідовні — не порівнюйте дитину з іншими, успішнішими у чомусь дітьми. Хваліть її особисті досягнення.
Страх випробування. Як правило, теж пов’язаний зі школою: страх не відповісти на уроці, завалити іспит, не скласти якісь нормативи, погано виступити на шкільному концерті може призвести навіть до панічних атак. Поговоріть з дитиною про те, що найжахливіше може статися, якщо вона раптом не впорається, — катастрофи в жодному разі не станеться, а отже, можна не боятися невдачі. Після цього запропонуйте їй пару прийомів зі зняття напруги: усвідомлене дихання, вибір конкретного глядача в аудиторії, на якому можна сконцентруватися, невеликий талісман на удачу (допоможе, якщо ви переконливі, вручаючи його).
З 12 до 16 років
Страх бути відкинутим. З моменту поділу на групи всередині колективу, на «красенів» та «лузерів», підлітки освоюють новий інструмент впливу — прийняття та спекуляція ним. Завдання батьків — формування в дитини розуміння цінності своєї особистості незалежно від думки інших та необхідності аналізувати «випробування» вступу до групи на адекватність. Чи не вимагають від тебе вчинити підло, відмовитись від своїх принципів? Чи не принижує тебе висунута умова? Чи варті люди, які висувають подібні вимоги, твоєї дружби та захоплення? Подбайте про те, щоб підліток знав, де він може отримати допомогу, якщо неприйняття переросте у цькування: у вас, у службі психологічної підтримки, на телефонній лінії довіри.
Страх дорослішання. Пубертатні зміни тіла та його реакцій можуть налякати дитину. Відомі випадки, коли дівчатка лякалися менструацій, думаючи, що це смертельно. Подібні страхи виникають від нерозуміння суті того, що відбувається, а це цілком недопрацювання батьків. Підготуйте дитину заздалегідь до того, що відбуватиметься з нею найближчими роками. Якщо не можете розповісти самі (соромитеся чи не впевнені у своїх знаннях), у мережі достатньо книг та фільмів на цю тему. Підліток повинен розуміти, що він здоровий та нормальний.
Загальні правила роботи з дитячим страхом
Яким би не був страх і скільки б не було років вашій дитині, дотримуйтесь цих правил обов’язково:
Не формуйте страхи самостійно, лякаючи малюка або, навпаки, надмірно трясучись над кожним епізодом, коли він чогось злякався.
Не висміюйте страх, це не допоможе позбутися його, але порушить ваше з дитиною порозуміння.
Не боріться зі страхами силовими методами через «не можу». Так, в терапії застосовуються техніки, що знижують інтенсивність об’єкта, що лякає шляхом поступового зближення з ним, але для того щоб їх застосовувати, потрібні спеціальні знання, без яких легко нашкодити дитині.
Вивчіть «м’які» методи боротьби: арт-терапію, релаксацію, терапевтичні казки – багато з них можуть успішно застосовуватися в домашніх умовах.
Розрізняйте дитячі страхи та фобії. Якщо інтенсивність переживань не відповідає їх причині, стійкий страх зберігається більше 2 місяців і відчутно впливає на якість життя дитини, зверніться по допомогу до дитячого психолога.
Найголовніше, налаштуйтеся на свою дитину. Намагайтеся зрозуміти причину виникнення страху, підключіть всю свою любов і винахідливість, щоб знайти спосіб боротьби, який підійде саме вашому чаду. Зазвичай для цього достатньо лише уважно вислухати його та щиро захотіти допомогти.
