Михайло Лабковской: «Ви не можете нікого виховати, це ілюзія»

Михайло Лабковской: «Ви не можете нікого виховати, це ілюзія»

Єдиний спосіб прищепити дітям будь які цінності – це особистий приклад. Дитина дивиться, як живуть дорослі, і формується не тому, що їй щось говорять, а тому, що її батьки самі щось роблять. Наприклад, відносини між батьком і матір’ю, традиції – обіди в вихідні, спільне проведення часу. У кожної родини, мабуть, свої цінності, але дитина цього може навчитися, тільки спостерігаючи за дорослими. Ви, звичайно, можете читати книги з виховання, але ви – такий, яким ви є, і дитина формується під впливом ваших дій, а не ваших слів. Те, що ви говорите, не має ніякого сенсу.

Про розбіжності

При дитині ніколи не з’ясовуйте методи виховання, домовляйтеся, коли вона спить або її немає вдома. Мама не повинна перекреслювати покарання або установки, які дає тато, бо це шкодить психіці дитини. З’явилася ще одна проблема: розбіжності з’являються не тому, що у батьків різні погляди на життя, а тому що вони так виражають свій конфлікт, через дитину. В якомусь сенсі спеціально, щоб довести, хто в домі головний. На жаль, як правило, це демонстрація того, що у батьків погані відносини між собою, а не тому що у них розбіжності. У дітей від цього «дах їде», тому що їм незрозуміло, хто головний – один забороняє, інший дозволяє, і дитина стає невротиком, починає маніпулювати – вона йде по черзі до мами і тата і, граючи на їхніх розбіжностях, намагається домогтися свого.

 Про викладання сімейних цінностей

Спроби викладати сімейні цінності були. Років 30 тому в СРСР я сам вів предмет в школі, який називався «Психологія і етика сімейного життя». Перша глава була присвячена родині Карла Маркса як зразку сімейного життя. Насправді, цінності повинні бути і у батьків, і у держави, яка хоче від сім’ї щось отримати, домогтися від неї певних якостей. І коли і в родині, і в державі будуть конкретно сформульовані сімейні цінності, тоді це буде сформовано і в дитині. Цього не домогтися, поки кожен виховує, як хоче: одна сім’я стурбована освітою, інша – зароблянням, третя хоче зробити дівчинку чарівною, а хлопчика – цілеспрямованим. До речі, цілеспрямованість хлопчиків – це нісенітниця, тому що можна дуже цілеспрямовано смітник прибирати у дворі і махати мітлою. А можна бути чарівним академіком з нафарбованими віями.

Про виховання

Ви не можете нікого виховати, це ілюзія. Не можна спеціально виховати «цілеспрямованість» або «чарівність». Щоб ви не вигадували, як би ви себе з дитиною не поводили, ви передаєте їй тільки свою особистість – як ви себе ведете, як розмовляєте, заробляєте гроші, що ви робите вдома, чи приймаєте участь в житті сім’ї. Наприклад, ви розповідаєте, що ви такий крутий, втомлений, годуєте сім’ю, так що «відчепіться від мене, я вам гроші приношу». Або ви жінка-домогосподарка, інтереси якої обертаються навколо дешевої картоплі на ринку. При цьому ви хочете від своєї дівчинки, щоб вона в університет поступила.

По-хорошому, цінності – це цінності батьків, ті, за якими вони живуть. Головне, щоб вони жили за тими правилами, які хочуть передати дітям, і тоді все вийде. Наприклад, якщо чоловік поважає дружину, то хлопчики виростуть в повазі до дівчаток, а якщо батьки розповідають про повагу, і при цьому кричать один на одного, то це пусте. Дитина теж буде кричати.

Про читання

Читати треба ті книжки, які подобаються. А взагалі, тим батькам, які намагаються привчити дітей до читання, хочу пояснити одну просту річ – книги нічому не вчать. Сталін міг прочитати в день до 600 сторінок, у нього були улюблені письменники, і сам він писав досить якісні вірші. І в той же самий час він був тираном, в Україні влаштував голодомор, зокрема. І розповідати про те, що книги роблять людину глибшою, більш людяною, гуманнішою – це повна нісенітниця, вони цього не роблять.

Книги треба хотіти читати, так само, як ходити в кіно або на прогулянки. Але вони не роблять людину ні розумнішою, ні дурнішою. Якщо цікаво – читайте, але не треба дітей змушувати, вони і так в гаджетах по вуха, краще піти погуляти на вулиці.

Джерело