Як змусити поважати себе?

Як змусити поважати себе?

Час показав, що зайва суворість у вихованні, як і принцип «заборони на заборони», дає не найкращі результати. Якою ж має бути батьківська влада сьогодні? Явною, але не безмежною, гнучкою, але не позбавленою твердості. У всякому разі, далекою від свавілля минулих часів. Як же встановити горезвісні межі, які мають велике значення для розвитку дітей?

Мені не вдається змусити їх слухатися. Діти роблять що захочуть! Донька відмовляється їсти, йти спати, одягати пальто, коли надворі холодно! Син у всьому мені суперечить і не слухає виховательку! Як же мої батьки мене виховали?

За твердженням дитячих психотерапевтів, останнім часом основним мотивом звернень до фахівця стали труднощі у підтримці батьківського авторитету. «Багато мами та батьків переконані, що дітей треба пестити і плекати, і недооцінюють необхідності для дитини чітких кордонів. Батьки почуваються настільки беззахисними перед дворічним малюком, який відчуває над ними свою владу, що абсолютно забувають про відстоювання позицій дорослої людини і не сміють сказати «ні»! — каже Даніель Жильбер, автор книги «Можливо, авторитет — це свобода?».

А тим часом дитині для нормального зростання та розвитку абсолютно необхідно мати уявлення про межі дозволеного та заборони. Як істота залежна, вона поки що не знає, що для неї добре, а що погано. За словами психотерапевта Ніколь Пріер, кожна дитина потребує провідника, перш ніж сама навчиться орієнтуватися в навколишньому світі. Якщо потурати всім її бажанням, вона занепокоїться. Капризи та провокації з її боку часто відображають лише невпевненість у собі та наполегливе бажання знайти орієнтири. Заспокоїти дитину та дати їй точку опори може лише прояв батьківської влади.

Повага насамперед

«Я дозволила обом своїм дітям маніпулювати собою. Син ігнорував усі заборони. Дочка ніколи не говорила привіт, будь ласка або дякую. Я була настільки розгублена, що вирішила звернутися до психолога. Завдяки йому я змогла краще зрозуміти, як заробити авторитет». Часто забувають про те, що роль батька та матері чітко визначається законом. Згідно з Конституцією, турбота про дітей, їхнє виховання — рівне право та обов’язок батьків.

Дозволити дітям рости в абсолютній свободі — це привчити їх до постійної опіки, почуття вседозволеності та неправильно підготувати до життя в суспільстві, у чому й переконалася мати одного п’ятирічного карапуза: «Проблеми розпочалися з першого ж дня у дитячому садку. Вихователька скаржилася на недисциплінованість моєї дитини, мене постійно викликала завідувачка. Я зрозуміла, що це наслідки мого виховання та переглянула свої принципи. Я стала суворішою і тепер встановлюю межі, які служать для дитини орієнтирами поведінки».

Джерело