Українські народні прислів’я та приказки – джерело невгасної народної мудрості, яка пройшла крізь віки і зараз є непохитним дороговказом у житті для кожної людини. Українські народні прислів’я та приказки – це багатющий та потужний внесок української Нації до скарбниці світової цивілізації. Маємо всяк час бути гідними продовжувачами добрих та великих справ наших Предків та донести їхній спадок-скарб до прийдешніх поколінь. У цьому сенс життя та місія людини на Землі.
- Зима літо годує.
- Той взимі голодує, хто літо гайнує.
- Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
- Якби не зима, то й літо було б довше.
- Синиця пищить — зиму віщить.
- То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
- Мороз невелик, та стоять не велить.
- Варвари (17 грудня) ночі урвали, а дня доточили.
- На Петра Вериги (29 грудня) – половина снігу, половина криги.
- Яркі зорі на голодну кутю – щедрий приплід білих ягниць.
- Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.
- Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.
- Прийшов Тома — сиди вдома.
- Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти вдома.
- Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.
- На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня.
- На Спиридона дня прибуде на макове зерня.
- Весна була суха — зима буде на сніг глуха.
- Зима без трьох підзимків не буває.
- Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
- Сумний грудень у свято і в будень.
- Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.
- Не так зима, як призимки.
- У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
- Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
- Із-за доброї години ожидай лихої днини.
- Як зазиміє, то жаба оніміє.
- Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.
- Зимовий деньок, як комарів носок.
- Грудень землю грудить і хату студить.
- Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
- Грудень — не брат, а морознеча — не сестра.
- Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
- Січень рік починає, а грудень кінчає.
- Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та і минув день.
- Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.
- Грудень — кінець року, а початок зими.
- Грудень землю грудить, а не встудить; …хату студить.
- Грудень поле грудить, а землю студить.
- Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.
- Прийшов грудень — приніс студень.
- Рихтуйтеся, люди, бо йде грудень.
- Смутний грудень, як прийде студень.
- Смутно, як в грудню пополудню.
- Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
- У грудні так тепло, як за лихим паном.
- Зимове тепло — на літній холод.
- Як туга зима, то і літо красне.
- З Панасовими морозами жарти лихі.
- На Опанаса-ломиноса бережи носа.
- Новий рік — до весни відлік.
- На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.
- Сонце блищить, а мороз тріщить.
- Холод не брат, а завірюха не сестра.
- Мороз як вітчим, а холод як мачуха.
- Зимова днина така: сюди тень, туди тень — та й минув день.
- Зимове сонце, як мачуха — світить та не гріє.
- Сичи не сичи, коли я на печі.
- Сніг, завірюха — то зима біля вуха.
- На Михайла зима саньми приїхала.
- Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
- Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить.
- Січень без снігу – літо без хліба.
- У січні вночі панують сови та сичі.
- У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.
- В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами.
- Січень наступає — мороз людей обнімає.
- Січень не так січе, як у вуха пече.
- Січень січися, а ти до печі тулися.
- Січень з груднем прощається, а на лютий очі косує.
- Січню морози, а лютому — хурделиці.
- Січень стрибнув на поріг курячим скоком.
- Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.
- Сніг, а не лід, заячий лишає слід.
- Настав лютий — тверезий взутий, а пияк босий псяк.
- Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.
- В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.
- Вже лютий геть підгриз — кидай сани й бери віз.
- В лютому зима вперше з весною стрічається.
- Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
- Лютий виганяє ковалів з гути.
- Лютий— гостро-кутий.
- Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добре чоботи.
- Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.
- Лютневий сніг весною пахне.
- Лютий ведмедю и барлозі бік пригріває.
- Лютень сказав: «Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!»
- Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я бику-третяку роги вломив!
- Часом лютий змилується, що людина роздягнена, але часом такий гострий, що змерзнеш аж до кісток.
- Лютий зиму видуває, а березень її ламає.
- Ще рано лютому до березня в свати ходити.
- На лютий «Добридень», березневим «Здорові будьте».
- Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
- Січню морози, а лютому хуртовини.
- Лютневий сніг, мов з рукава.
- Лютий сильний хуртовинами, а березень капіжем.
- Як в лютому гукнеться, так восени відгукнеться.
- Лютневі прикмети — метелиці та замети.
- Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.
- Зима хоч припікає, зате комарів немає.
- Зимове сонце, як мачушине серце.
- Холод – не брат, а заметіль – не сестра,
- Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
- Зимою сонце крізь плач сміється.
- Мороз такий, аж зорі скачуть.
- Іди, зимо, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.
За матеріалами: Скуратівський В.Т. “Місяцелік”. Київ, видавництво “Мистецтво”, 1993, стор. 158 – 159, 182 – 183, 195 – 196.
Джерело: mala.storinka.org
