Емоції дитини застають вас зненацька? Вона бурхливо реагує на будь-яку дрібницю? Ваша відмова, падіння зі стільця чи відхід тата на роботу — привід для істерики та сліз.
Тоді вам слід вивчити фрази, які допоможуть швидко заспокоїти малюка. Вони стануть вам у нагоді в будь-якій ситуації, особливо коли ви самі сильно втомилися, відчуваєте стрес або чимось засмучені.
“Коли маленьких людей переповнюють великі емоції, робота батьків – ділитися своїм спокоєм, а не ставати частиною цього хаосу”.
Завдання батьків — приймати емоції дитини та вчити її, як із ними справлятися. Ваші слова або зламають малюка, або додадуть йому впевненості.
Ось які фрази допоможуть вам впоратися з дитячою істерикою:
1. “Те, що ти засмучений, – це нормально, потрібно випускати емоції назовні”.
Перше: розкажіть дитині, що виражати емоції – це добре. Їх треба переживати. Емоції самі собою не шкодять людині. Нехай дитина визнає, що злитися, і назве емоцію, яку відчуває.
Ще приклади: Добре, що ти випустив гнів назовні. Ти виглядаєш сумним. Сумувати – це нормально. Прощатися завжди сумно».
2. “Я чую тебе, я тут – з тобою, я буду поруч”.
Найкраще, що ви можете зробити для дитини, – залишатися поруч, коли вона злиться, плаче або сумує. Вона має пережити почуття втрати чи розчарування. А вам потрібно допомогти їй в цьому.
Будьте з ним, розділіть його смуток чи радість. Просто будьте поряд.
Ще варіанти: «Ти засмучений, давай посидимо тут кілька хвилин. Я з тобою, я буду поруч, плакати (сумувати, нудьгувати і т.д.) – це нормально. Я не залишу тебе.
3. «Те, що ти відчуваєш, це нормально. Недобре, коли ти…»
Іноді необхідно чітко позначити дію, яку ви вважаєте неприпустимою, наприклад, коли дитина починає битися, кусатися тощо.
Потрібно обмежувати дитину в тому, як вона висловлює свою агресію.
Ще варіанти: «У тебе вигляд, ніби ти дуже злий. Сердитись — це нормально. Недобре, коли ти кричиш чи кусаєшся. Я не дозволю тобі битися (кричати, кататися по підлозі тощо)».
Я допоможу тобі приборкати гнів, давай відійдемо убік. Злитися – це нормально, а ось бити мене – не добре.
У моменти, коли дитина злиться, зробіть перерву, дайте їй час, щоб вона змогла перевести подих, відпустити емоції.
4. «Те, що ти відчуваєш зараз, минеться. Незабаром тобі полегшає».
У момент істерики дитині здається, ніби весь світ проти неї, що життя закінчене. Під тиском емоцій вона може подумати, що більше їй ніколи не буде добре.
Скільки разів ви чули від свого малюка: «Це найгірший день у моєму житті!» Дивно, але через десять хвилин він повертався до своїх ігор і забував про всесвітній смуток, ніби його ніколи й не було.
Пам’ять у дітей справді коротка. Емоції дитини випаровуються, як тільки переключити її увагу на щось інше. Нагадайте їй і собі, що гнів, образа, агресивність пройдуть, і все повернеться на своє місце.
5. «Давай зробимо глибокий вдих, відпочинемо, сядемо, зробимо паузу…»
Дитині важко впоратися з емоціями. Для цього потрібен час. Дайте їй пережити ту чи іншу емоцію, побути з нею наодинці. Нехай вона подихає свіжим повітрям чи вмиється.
Обійміть дитину і мовчки посидьте з нею. За кілька хвилин запитайте, як вона почувається. Допоможіть їй описати пережиті емоції, назвіть їх уголос, дайте дитині виговориться – нехай розповість про свої відчуття.
6. «Ти хороший».
Істерики – це нормально. Сердитись, засмучуватися — це теж нормально. Поводитися при цьому погано — недобре. Але погана поведінка не робить малюка поганим.
Він ще не знає, як упоратися з гнівом, тому часто робить те, що не подобається оточуючим. Після спалаху люті говоріть дитині, що вона вчинила погано, але це не робить її поганою людиною.
Нехай маля знає: його емоції ніяк не впливають на те, ким він є насправді.
Використовуйте такі слова: Ти злився. Ти не хотів обзивати брата. У гніві ми можемо наговорити багато гидот. Ти добрий хлопчик. Як гадаєш, що треба зробити, щоб брат тебе пробачив?»
7. “Я завжди поруч, якщо потрібна тобі”.
Іноді діти впадають у істерику, щоб привернути увагу батьків. Це означає, що треба поговорити з ним, пограти чи розважити. Але не в той момент, коли істерика трапилась. Нехай спершу заспокоїться.
Дитина відмовляється від обіймів, відштовхує вас і починає плакати ще дужче? Усі методи, які раніше допомагали, цього разу зазнають краху?
Виходить, дитина перевіряє вас. Вияв турботи в такий момент може лише загострити ситуацію. Дайте малюкові випустити пару.
Використовуйте такі слова: «Я бачу, ти справді засмучений. Засмучуватися – це нормально. Схоже, ти мене не чуєш. Я тут, якщо тобі знадоблюся. Я поруч. Спершу заспокойся — як я тебе вчила».
Нехай дитина трохи прийде до тями, дайте їй кілька хвилин, не турбуйте її, не вмовляйте, не погрожуйте. Вона напевно сама прийде до вас і вимагатиме ласки та тепла. Це нормально.
8. «Давай усе переграємо!»
Уявіть таку ситуацію: ви запланували весело провести час. Ви і ваша родина схвильовані! Раптом якась дрібниця змінює все: чоловік засмучується, дитина плаче і б’ється в істериці.
Ваші слова: Це не те, що ми планували! Брат не хотів тебе вдарити, він зробив це випадково. Собака ненароком зачепила твій рукав. Давайте все переграємо! Почнемо все спочатку! На цей раз потрібно постаратися!»
Іноді потрібно перемотати ситуацію назад і дати шанс кожному зіграти свою роль якнайкраще. Дайте членам сім’ї цей шанс! Нехай усе, що було раніше, залишиться в минулому.
Але так не можна чинити, якщо стався справді серйозний випадок. Вашу пропозицію все переграти можуть сприйняти як спробу уникнути проблеми.
9. «Чого тебе навчила ця ситуація? Який урок ти засвоїв?»
Важливо вчити дітей, що з будь-якої ситуації можна отримати урок. Почуття болю, розчарування, гніву мають сильний виховний потенціал.
Проблеми, які важко вирішити, відкривають перед нами нові можливості. Саме помилки роблять нас мудрішими.
Такий підхід до проблем допомагає у відносинах, у дружбі, у вирішенні складних ситуацій. Він актуальний, коли ми сумуємо чи сумніваємось у собі.
Запитайте дитину: «Чому ти розгнівався? Як ти почував себе в цей момент? Може, слід було інакше відреагувати на ситуацію? Може, спробуєш ще раз, але цього разу не кидай справу на півдорозі?
Емоції невипадкові! Кожна з них чомусь нас вчить: любити, радіти життю, знаходити компроміси тощо.
10. «Запам’ятай свої почуття і постарайся так більше не робити».
Ви поговорили з дитиною, заспокоїли її, пояснили, що вона відчувала і як це позначилося на ній і на інших, навчили малюка висловлювати свої емоції. Тепер переконайтеся, що він засвоїв пройдені уроки.
“Постарайся так більше не робити” – ця проста фраза дає зрозуміти дитині: вона може виправитися, у неї є вибір – як реагувати, як чинити, що говорити.
Малюк усвідомлює: сьогодні він розлютився, але наступного він може впоратися краще. Ця думка приносить полегшення, викликає бажання спробувати іншу лінію поведінки.
Наступного разу, коли дитина зможе впоратися з емоцією, вона обов’язково вигукне: «Я пам’ятаю, мамо! Я зробив так, як ти просила! Якщо так і станеться, знайте, ви все зробили правильно.
